День видався сонячним, без натяку на будь-якої дощ. Для багатьох учасників незвичайної спартакіади подія виявилася ностальгічним. В якійсь мірі люди впали в свою спортивну дитинство, так як серед учасників спартакіади практично всі з малих років займалися тим чи іншим видом спорту. Деякі не зрадили своїм спортивним звичкам донині.
Треба зауважити, що проблем з підбором учасників не виникло практично ніде.
- У нашій команді 10 чоловік. Дійсно, труднощів при підборі кандидатур не було, довелося навіть когось відсіювати. Думаю, можемо показати хороші результати. Молодь у нас теж спортивна, але своїми пенсіонерами ми по-справжньому пишаємося.
Право підняти прапор нашої країни, що дало офіційний старт Спартак-пекло, було надано ветерану спорту, чемпіону країни в бігу на 60 і 200 метрів Василю Іракіну і учасниці Великої Вітчизняної війни заслуженому тренеру СРСР з легкої атлетики Іраїда Крівопускіной.
- Спорт - це моє життя, - каже Іраїда Степанівна. - Я з дитинства бігала, стрибала і не розуміла, що це вже спорт. Тренерам подобалося, що я весь час виграю. У 1948 році (!) Мене запросили на спортивну роботу. Потім - школа тренерів, Московський і Ленінградський інститути, аспірантура. А після були такі учні, як Тихомирова, чемпіонка Радянського Союзу, рекордсменка світу, Просвєтова, Денисова, Жолудєва ... Багато учнів було, деякі з них до цих пір займаються спортом, працюють за профілем і досить успішно. А то, що сьогодні відбувається на стадіоні, для пенсіонерів надзвичайно важлива. Хоча я вважаю, що і Орловська область, і Росія в цілому трошки запізнилися. Людина повинна все життя займатися фізичними вправами, і хоча робити це можна на самоті, все одно дуже хочеться показати свої можливості публіці.
Людина повинна все життя займатися фізичними вправами, і хоча робити це можна на самоті, все одно дуже хочеться показати свої можливості публіці.
- Хоч і перебуваю вже в списку ветеранів, але відправлятися на спокій не збираюся, - з посмішкою продовжує жінка. - Я знаю: цей шлях не нескінченний. Але мій девіз: «Шукати, боротися, зберегти вогонь в очах, але в ньому не згоріти».
Подібний душевний настрій був властивий всім учасникам змагань. Їх в цей день можна було назвати справді згуртованими. Загальна думка висловила Тетяна Якуничева з Мценського району:
- Тут ми на людей можемо подивитися, себе показати, та зміна обстановки завжди важлива. Я - викладач фізкультури. Чим ми старше, тим більше треба рухатися. Не дарма кажуть, що рух - життя. Це свого роду наркотик. М'язи вимагають фізичного навантаження. Будь-який вид спорту вимагає тренування. У мене є знайома, якій 92 роки. Але вона буквально змушує себе піднімати, тому що їй потрібно ходити кожен день.
За результатами всіх проведених змагань переконливу перемогу здобула команда з Лівен. Тут лідерство, що називається, наочне: перше місце в чотирьох видах змагань з шести. Загальна сума очок - 572. Кілька відстала команда Мценска - 556 очок. Причому якщо Лівенці в плаванні були лише 20-ми, то амчане отримали 100 очок. Зате підвела їх кульова стрільба - лише 15-е місце.
Третьою стала команда РОО «Союз ветеранів спорту Орловщини». В їх активі 549 очок. Першого місця в різних видах не посідали, але пенсіонери продемонстрували стабільність, що і дозволило їм стати «бронзовими». За 4-6-е місця учасники команд були нагороджені почесними грамотами. А ось аутсайдерів не було. Так, хтось не добрав балів, але загальна атмосфера свята все з лишком компенсувала.