Бюджетний дефіцит - це сума перевищення видатків бюджету над його доходами в кожний бюджетний рік.
Бюджетний профіцит - це сума перевищення доходів бюджету над його видатками у кожний бюджетний рік.
Повністю збалансований державний бюджет, тобто бюджет без сальдо, можливий тільки теоретично. Навіть якщо проект бюджету збалансований, в процесі його виконання рівність зберегти практично неможливо. Виділяють позитивні і негативні сторони бюджетного дефіциту.
Позитивна сторона - політика дефіцитного фінансування призводить до активізації економічного зростання.
Негативна сторона - бюджетний дефіцит веде до зростання державного боргу, посилення податкового тягаря, стимулює інфляційні процеси.
Дефіцит бюджету може виникнути в результаті:
1. Необхідності здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки,
2. Надзвичайних обставин (війна, великі стихійні лиха та ін.).
3. Кризових явищ в економіці, її розвалу, неефективності фінансово-кредитних зв'язків та ін. - найбільш небезпечна і тривожна форма бюджетного дефіциту, коли він є відображенням кризових явищ в економіці, її розвалу, нездатності уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні.
Функції бюджетного дефіциту:
1. розподілу (перерозподілу),
Розрізняють следующіевіди бюджетного дефіциту:
Структурний дефіцит - дефіцит, закладений в структуру доходів і витрат при формуванні бюджету.
- дефіцит або позитивне сальдо бюджету, розраховані для економіки, що знаходиться в умовах природного рівня безробіття, при природному рівні ВНП, а також при ставках податку та розмірах трансфертних платежів, які визначаються чинним законодавством. Зазвичай наявність структурного дефіциту є результатом дискреційної фіскальної політики. Дискреційна фіскальна політика - здійснюване урядом навмисне зміна податків (податкових ставок) і обсягу урядових витрат (витрат на товари і послуги і програм трансфертних платежів) з метою забезпечити виробництво неінфляційного ВНП при повній зайнятості і стимулювати економічне зростання.
- являє собою обчислену різницю між поточними державними витратами і доходами в припущенні деякого фіксованого (природного) рівня безробіття.
Циклічний дефіцит - дефіцит державного бюджету, викликаний спадом ділової активності і скороченням податкових надходжень.
- різницю між реально спостережуваним дефіцитом і структурним дефіцитом. Такий дефіцит змінюється протягом ділового циклу. Якщо реально спостережуваний дефіцит бюджету менше структурного дефіцитом, то різниця між структурним і реальним дефіцитом називається циклічним надлишком.
Операційний дефіцит - загальний дефіцит державного бюджету за вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.
Квазіфіскальний (прихований) дефіцит державного бюджету-обусловленквазіфіскальной (квазібюджетной) діяч-ністю Центрального Банку, а також державних підпри-ємств та комерційних банків.
До числа квазіфіскальних операцій відносяться:
а) фінансування державними підприємствами надлишковий-ної зайнятості і виплата ставок заробітної плати вищими за ринкові за рахунок банківських позик або шляхом накопичення взаємної заборгованості;
б) накопичення в комерційних банках, що відокремилися на на-чільного стадіях економічних реформ від Центрального Банку, великого портфеля недіючих позичок (прострочений-них боргових зобов'язань держпідприємств, пільгових кредитів домашнім господарствам, фірмам і т.д.) Ці креди-ти виплачують, в основному, за рахунок пільгових кредитів ЦБ;
в) фінансування ЦБ (в перехідних економіках) збитків від заходів по стабілізації обмінного курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів уряду (на за-купки пшениці, рису, кави і т.д.) і кредитів рефінансу-вання комерційним банкам на обслуговування недейст- чих позик, а також рефінансування ЦБ части-ських, промислових і житлових програм по пільг-ним ставками і т.д.
Прихований дефіцит бюджету занижує величину фактичних-кого бюджетного дефіциту і державного боргу, що може робитися цілеспрямовано (наприклад, перед виборами), а також в рамках "жорсткого" курсу уряду на еже-придатно збалансований бюджет.
Первинний дефіцит - являє собою різницю між величиною загального дефіциту і сумою процентних виплат по боргу. При борговому фінансуванні первинного дефіциту збільшується й основна сума боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто зростає "тягар боргу" в економіці.
У теорії розрізняють також активний і пасивний дефіцити.
Активний дефіцит виникає в результаті перевищення витрат. Він може бути пов'язаний з ростом інвестицій в нове виробництво, що веде до створення робочих місць, збільшує зайнятість і рівень доходу населення.
Пасивний дефіцит - в зв'язку зі зниженням податкових та інших надходжень (через уповільнення економічного зростання, недоплат).
Нормальним вважається дефіцит бюджету, приблизно відповідає рівню інфляції в країні. Такий дефіцит бюджету зазвичай покривається або безпроцентними кредитами Центробанку. Міжнародні стандарти припускають можливий дефіцит бюджету на рівні 2 - 3% ВНП. Зазвичай бюджетний дефіцит до 10% суми доходів вважається допустимим, тоді як дефіцит більше 20% - критичним.
Найбільш складною проблемою є проблема збалансованості бюджету.
Існують різні методи покриття бюджетного дефіциту:
1. Кредитно-грошова емісія (монетизація).
Перша форма - емісія грошей. У разі монетизації дефіциту нерідко виникає сеньйораж - дохід держави від друкування грошей. Сеньйораж виникає на тлі перевищення темпу зростання грошової маси над темпом зростання реального ВНП, що призводить до підвищення середнього рівня цін. Наслідки такої емісії такі:
- розвивається неконтрольована інфляція,
- підриваються стимули для довгострокових інвестицій, знижується інвестиційна активність,
- розкручується спіраль ціна - заробітна плата,
- падає рівень життя населення, знецінюються заощадження населення,
- відтворюється бюджетний дефіцит.
Друга форма - кредитна емісія. Монетизація дефіциту держбюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією готівки, а здійснюватися в інших формах, наприклад у вигляді розширення кредитів Центрального банку державним підприємствам за пільговими ставками відсотка або у формі відстрочених платежів. В останньому випадку уряд купує товари і послуги, не оплачуючи їх в строк. Якщо закупівлі здійснюються в приватному секторі, то виробники заздалегідь збільшують ціни, щоб застрахуватися від можливих неплатежів. Це дає поштовх до підвищення загального рівня цін і рівня інфляції. Якщо відстрочені платежі накопичуються щодо підприємств державного сектора, то ці платежі нерідко фінансуються Центральним банком або ж накопичуються, збільшуючи загальний дефіцит держбюджету. Тому, хоча відстрочені платежі, на відміну від монетизації, офіційно вважаються неінфляційним способом фінансування бюджетного дефіциту, на практиці цей поділ виявляється досить умовним.
2. Випуск позик.
Державні позики можуть здійснюватися в різних формах:
- у вигляді передачі державних цінних паперів;
- позик у позабюджетних фондів;
Якщо дефіцит держбюджету фінансується за допомогою випуску державних позик, то збільшується середня ринкова ставка відсотка, що призводить до зниження інвестицій в приватному секторі, падіння чистого експорту і частково - до зниження споживчих витрат. В результаті виникає ефект витіснення, який значно послаблює стимулюючий ефект фіскальної політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту нерідко розглядається як антиінфляційна альтернатива монетизації дефіциту. Однак боргова спосіб фінансування не усуває загрози зростання інфляції, а тільки створює тимчасову відстрочку для цього зростання, що є характерним для багатьох перехідних економік. Якщо облігації державної позики розміщуються серед населення і комерційних банків, то інфляційна напруга виявиться слабшою, ніж при їх розміщенні безпосередньо в Національному Банку.
У разі обов'язкового (примусового) розміщення державних облігацій у позабюджетних фондах під низькі (і навіть негативні) процентні ставки, боргове фінансування бюджетного дефіциту перетворюється, по суті, в механізм додаткового оподаткування.
Державні позики менш небезпечні, але і вони в якійсь мірі підривають ринкову економіку якщо має місце примусове розміщення державних цінних паперів або звужуються можливості отримання приватними фірмами кредитів, що збільшує попит на кредити на ринку позикових капіталів, сприяє подорожчанню кредиту, т. Е. росту облікової ставки.
Якщо заборгованість держави накопичується, то вона перетворюється в державний борг. Поняття державного боргу та методи управління ним були розглянуті вище.
3. Збільшення податкових надходжень до держбюджету.
Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за рамки власного фінансування бюджетного дефіциту, так як дозволяється в довгостроковій перспективі на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування.
4. Секвестр витрат.
У перелік захищених статей як правило включаються:
нарахування на заробітну плату;
трансферти населенню (стипендії, пенсії, допомоги, безготівкові житлові субсидії та інші виплати населенню відповідно до законодавчих актів Республіки Білорусь);
медикаменти та перев'язувальні засоби;
відсотки по державному боргу;
погашення державного боргу;
оплата послуг науково-дослідних організацій.
Скорочення бюджетного дефіциту повинно здійснюва-ляться за спеціально розробленою програмою. Вона долж-на передбачати такі заходи:
- підвищення ефективності громадського програвання ництва, яке сприятиме зростанню фінансових ре-сурсів;
- подальший розвиток і зміцнення ринкових ставлення-ний, проведення ринкових реформ; роздержавлення і приватизація власності (з метою скорочення бюджетного фінансування);
- розширення кола платників повинно здійснюва-ляться одночасно з оптимізацією оподаткування;
- розвиток територіально-регіонального госпрозрахунку (зміцнення самостійності регіонів);
- оптимізацію обсягу та реструктуризацію витрат державного бюджету в цілому і насамперед направ-ється в реальний сектор економіки;
- вдосконалення планування і розвиток системи платних послуг у невиробничій сфері;
- коригування трансфертної політики, що передбачає зменшення трансфертних виплат галузям реального сектору економіки, підвищення ефективності трансфертних платежів;
- реформування бюджетного процесу в цілому. Необ-ходимо відмовитися від концепції пріоритету бюджетних витрат і дефіцитного фінансування;
- складання бюджету на різноманітної основі з метою формування оптимальної структури доходів і рас-ходів;
- розвиток ринку державних цінних паперів, що дозволить фінансувати витрати держави без збільшен-ня грошової маси в обороті;
- вжиття заходів, спрямованих на залучення в країну іноземного капіталу у формі інвестицій.
Для досягнення реального ефекту і скорочення бюд-житнього дефіциту перераховані заходи повинні рас-сматриваться в їх єдності і застосовуватися комплексно.
Бюджетне пристрій, принципи побудови