Основний стильовою рисою офіційно-ділового стилю є гранична точність, що не допускає инотолкования. Мовному прояву точності сприяє стандартизованность, що складається в регулярному використанні стандартів, або кліше.
Кліше - мовні стереотипи, готові звороти, що використовуються в якості легко відтвореного в определеннная умовах і контекстах стандарту: доводжу до вашого відома, приймаючи до уваги, на підставі викладеного. Ці мовні стандарти несуть певну функціональне навантаження: економлячи розумову енергію, вони сприяють швидкому і точному складання документів, однозначному висловом думки, тому є нормативним явищем в ділового мовлення.
Кліше слід відрізняти від мовних штампів, які сприймаються як явище негативне, що використовується в мові, як правило, недоречно, як своєрідний шаблон, заяложена форма висловлювання.
Штампи - це часто вживаються вирази з потьмянілим лексичним значенням і стертою експресивністю. Штампами стають слова, словосполучення і навіть цілі речення, які виникають як нові, стилістично виразні мовні засоби, але в результаті занадто частого вживання втрачають первісну образність: При голосуванні піднявся ліс рук.
Штампи мають кілька різновидів.
1. Універсальні слова - слова, які використовуються в самих різних, часто не визначених значеннях: факт, питання, захід, охопити і т.д. Ними можна замінити будь-яке слово з конкретним значенням, якщо мовець хоче висловити думку неконкретно, приблизно: В роботі підприємства мали місце окремі недоліки, що дозволило деяким особам вчиняти певні правопорушення. Однак останнім часом відзначається посилення виховної роботи, і дане питання є одним з важливих, якому приділяється велика увага.
2. Парні слова - слова, що їх вживають у мові разом, але не є фразеологічним оборотом: оплески - бурхливі, критика - різка, враження - незабутні.
3. Художні ( "модні") слова і вирази - шаблонні метафори з потьмянів через частого вживання семантикою. Чудовий приклад бездумного повторення штампів призводить К.И.Чуковский в своїй книзі про російською мовою "Живий як життя": "Ховали одного старого, і мене вразило, що кожен з надгробних ораторів починав свою сумну мова однієї і тієї ж завченою фразою:" Смерть вирвала з наших рядів ... "І мені подумалося, що той древній оратор, який вперше вимовив цю мальовничу фразу над яким-небудь древнім небіжчиком, був, без сумніву, людина обдарований, наділений уявою поета. Він ясно уявив собі хижачку смерть, яка налетіла на тісно згуртованих людей і вирвала з їхніх лав свою здобич.
Але ось двадцятий і сотий оратор, який вимовляє цю фразу як звичний, ходячий шаблон, не вкладає в неї ні найменшої емоції, тому що живе почуття завжди виражається живими словами, хлинули прямо з серця, а не попугайні повторенням завчених формул. "Ні, - подумав я, - вони не любили покійного і анітрохи не шкодують, що він помер ..." Але ось попрощатися з померлим підвели його найближчого друга. Він буквально осліп від сліз. Видно було, що горе у нього невдаване. Ставши біля самого краю розкритої могили, він мовчки дивився в неї, вражений відчаєм, і нарешті, на превеликий мій подив, сказав: "Смерть вирвала з наших рядів ..."
Ось до чого поневолює ослаблих людей мертва сила шаблону. Навіть найщиріше, свіже, невдаване почуття висловлюють вони стертими, стандартними фразами ".
П.С.Пороховщіков попереджав судових ораторів: "Не кажіть: злочин скоєно під покровом ночі, ланцюг доказів скувала підсудного ... Вуха в'януть від таких метафор".
Отже, кліше - явище корисне, відповідне нормі; штамп - груба помилка. Н.Н.Івакіна наводить такі відмітні ознаки цих явищ: