У нього було чотири ноги на животі і чотири на спині!
Так, на спині у нього були чудові, міцні ноги! Коли нижні ноги в нього втомлювалися, він перевертався на спину, черевом вгору, і далі біг на запасних ногах.
Не дивно, що я як очманілий, три доби ганявся за ним!
ЧАРІВНА КУРТКА
На жаль, доганяючи восьминогого зайця, моя вірна собака так стомилася від триденної гонитви, що впала на землю і за годину померла.
Я мало не заплакав від горя і, щоб зберегти пам'ять про свою улюбленицю, наказав пошити собі з її шкури мисливську куртку.
З тих пір мені вже не потрібні ні рушниці, ні собаки.
Всякий раз, коли я буваю в лісі, моя куртка так і тягне мене туди, де ховається вовк чи заєць.
Коли я наближаюся до дичини на відстань пострілу, від куртки відривається гудзик і, як куля, летить просто у звіра Звір падає на місці, вбитий дивовижним ґудзиком.
Ця куртка і зараз на мені.
Ви, здається, не вірите мені, ви посміхаєтеся? Але погляньте-но сюди, і ви переконаєтеся, що я розповідаю вам найчистішу правду: хіба ви не бачите своїми очима, що тепер на моїй куртці залишилося тільки два гудзики? Коли я знову піду на полювання, я пришию до неї менше трьох дюжин.
Ото заздритимуть мені інші мисливці!
КІНЬ НА СТОЛІ
Я, здається, ще нічого не розповідав вам про своїх коней? Тим часом у мене і з ними траплялося чимало дивовижних пригод.
Справа була в Литві. Я гостював у одного приятеля, який пристрасно любив коней.
І ось, коли він показував гостям свого коня, яким він особливо пишався, кінь зірвався з вуздечки, збив з ніг чотирьох конюхів і помчав двором, як навіжений.
Усі з переляку розбіглися.
Не знайшлося жодного сміливця, що зважився б підступити до розлюченої тварини.
Тільки я один не розгубився, бо, наділений великою хоробрістю, я з дитинства вмію приборкувати самих диких коней.
Я миттю скочив коневі на спину і враз приборкав його. Відчувши мою міцну руку, він скорився мені, наче мала дитина. З тріумфом об'їхав я весь двір, і раптом мені захотілося показати свою вправність дамам, які сиділи за чайним столом.
Як же це зробити?
Дуже просто! Я направив коня до вікна і, як вихор, влетів до їдальні.
Жінки спершу дуже злякалися. Але я змусив коня вискочити на чайний стіл і так спритно прогарцював серед чарок і чашок, що не розбив ані чарочки, ані найменшого блюдця.
Це дуже сподобалося дамам; вони почали сміятися і плескати в долоні, а мій друг, зачарований моєю нечуваною спритністю, просив мене взяти цього чудового коня в подарунок.
Я дуже зрадів такому подарунку, так як збирався на війну і давно підшукував собі скакуна.
Через годину я вже мчав на новому коні в напрямі Туреччини, де в той час йшли запеклі бої.
В боях я, звісно, відзначався відчайдушною хоробрістю і попереду всіх налітав на ворога.
Якось після гарячої битви з турками захопили ми ворожу фортецю. Я перший увірвався в неї і, прогнавши з фортеці всіх турків, під'їхав до колодязя - напоїти розпаленого коня. Кінь пив і ніяк не міг вгамувати свою спрагу. Минуло кілька годин, а він все не відривається від колодязя. Що за диво! Я був здивований. Але раптом позад мене почувся дивний плюскіт.
Я оглянувся і від подиву трохи не впав з сідла.
Виявилося, що вся задня частина мого коня була геть відрізана і вода, яку він пив, вільно виливалася позаду, не затримуючись у нього в животі! Від цього за моєю спиною стояло широке озеро. Я був приголомшений. Що за дивина?
Аж ось під'їхав до мене один із солдатів, і загадка враз розкрилася.
Коли я помчав за ворогами і вдерся у браму ворожої фортеці, турки саме в ту мить зачинили ворота і відрізали задню половину мого коня.