Ця половина місяця повзла повільно, як равлик. Весь цей час Щербата залишалася в наметі Полинніци, поступово приходячи до тями після сутички з воїнами племені Вітру. Іноді їй здавалося, що її рани ніколи не затягнуться. Щербатої болісно хотілося піти в ліс, пополювати для племені, але варто було їй встати, як у неї відразу ж підкошувалися лапи, і вона зі стогоном падала на підстилку. Вона схудла, ослабла і майже втратила інтерес до навколишнього. Вдень і вночі в її серці дряпались страшні слова, які сказала їй Полинніца після битви.
Тобі судилося стати цілителькою ...
Одного ранку, коли Щербата з зусиллям потягалась, мріючи скоріше повернути собі втрачені сили, в намет увійшла стривожена Полинніца.
- Щось трапилося?
- запитала Щербата, помітивши її стан.
Полинніца повела вухами.
- Це все Кропивка! У неї знову пропало молоко. Дождевушка полює для неї, але ти ж знаєш, що зараз в лісі майже не залишилося дичини! Але найгірше те, що навіть коли Дождевушке вдається що-небудь зловити, Кропивка відмовляється від їжі!
- Біда, - зітхнула Щербата.
- Якщо вона не буде їсти, то зовсім ослабне.
- Може, підбереш мені що-небудь для пробудження апетиту?
- стомлено попросила Полинніца.
Щербата впевнено попрямувала до скарбниць.
- Я думаю, найкраще підійде щавель, - пробурмотіла вона напівголосно, згадавши, як колись Пепеліца давала цю травичку Ящеру, який став погано їсти.
Відкривши ямку, в якій зберігався щавель, Щербата витягла жменьку зморщених листочків і віднесла їх Полинніце.
- Спасибі, - кивнула цілителька. Вона швидко обнюхала рани Щербатої і помітила: - Диви, все майже зажило! Думаю, сьогодні ти зможеш бути присутнім на церемонії посвяти Ржавки і Валуна.
- Їх збираються присвячувати в воїни?
- ахнула Щербата.
- Невже вони вже витримали випробування?
- Ще вчора, - відповіла Полинніца.
- Обидва впоралися блискуче!
- Скільки ж всього сталося, поки я тут стирчала, - пробурчала Щербата.
Полинніца, насінням до виходу, обернулася і пильно подивилася на неї.
- Це всього лише намет цілительки, а не зворотна сторона місяця!
- сухо зауважила вона.
- На світі повно місць набагато гірше цього. Між іншим, саме в моїй наметі можна раніше всіх дізнатися про те, що твориться в таборі!
Щербата не встигла нічого відповісти, тому що в намет протиснувся Клокастий. Щербата голосно замугикав від радості, разом забувши і про Полинніце, і про все на світі. Вірний Клокастий кожен день відвідував її, поки вона хворіла, і постійно запитував у Полинніци, коли ж Щербата зможе повернутися в стрій.
- Сьогодні вона може вийти з табору, тільки недалеко, - сказав цілителька, попереджаючи неминуче питання Клокастого. З цими словами вона підхопила із землі щавель і поспішила в дитячу.
Очі Клокастого просіяли.
- Нарешті! Щербата, давай прогуляємося до великого дуба?
Але їх розмова була перервана розкотистим вигуком Кедрозвезда.
- Нехай всі коти, здатні полювати самостійно, зберуться під скелею на загальні збори племені!
- Ой, напевно, він кличе нас на церемонію Ржавки і Валуна!
- всполошилась Щербата.
Клокастий недобре примружився і промовчав. Коли вони вийшли з намету, все плем'я було в зборі.
Валун і Ржавки стояли пліч-о-пліч під скелею. Обидва виглядали схвильованими, але високо тримали голови і не приховували своєї гордості. Їх наставники, Віхренніца і Мишастий, сиділи поруч.
Кедрозвезд змахнув хвостом, закликаючи плем'я до тиші.
- Ці два кота, - почав він, - прийшли до нас з території двоногих. Спочатку багато хто з нас побоювалися, що вони не зможуть прижитися в племені і прийняти наші звичаї. Сьогодні я з радістю можу сказати, що побоювання виявилися марними. Віхренніца, що ти скажеш про свою ученицю? Чи вдалося Ржавки осягнути Військовий закон і проявити себе гідною високої честі стати войовниці?
Віхренніца впевнено кивнула.
- Мишастий! Чи можеш ти сказати те ж саме про валун?
- Мій чоловік ніс - справжній воїн племені Тіней!
- гаряче вигукнув Мишастий.
Обидва зброєносця опустили очі, розпушити від гордості.
Кедрозвезд зістрибнув зі скелі і зупинився перед ними.
- Я, Кедрозвезд, ватажок племені Тіней, закликаю наших предків-воїнів поглянути на цих учнів!
- урочисто почав він.
- Вони наполегливо працювали, осягаючи ваш благородний Військовий закон, і я з радістю представляю вам наших нових воїнів! Ржаволапка і Валун! Ви присягати свято дотримуватися Військовий закон і захищати своє плем'я навіть ціною свого життя?
- Клянуся!
- голосно вигукнув Валун; його гучний голос облетів всю поляну, досягнувши найдальших куточків табору.
- Клянуся!
- трохи тихіше відповіла Ржавки.
- Тоді владою, якої Господь мені Зоряним племенем, - продовжив Кедрозвезд, - я даю вам військові імена. Ржавки, відтепер ти будеш зватися Ржавніца. Зоряне плем'я високо оцінило твою відданість і відвагу, і ми раді вітати тебе в рядах воїнів племені Тіней!
Він торкнувся підборіддям потилиці Ржавніци, а войовниця схилила голову і лизнула ватажка в плече.
Потім настала черга Валуна.
- Я знаю, що ти не хочеш міняти своє ім'я, - сказав Кедрозвезд, - і Зоряне плем'я буде судити тебе по справах, а не по імені. Предки пишаються твоєї хоробрістю і рішучістю, а ми все з радістю вітаємо тебе в рядах славного воїнства племені Тіней!
Весь табір загудів від гучних привітань. Всі хором вигукували нові імена воїнів, кожному хотілося підбігти до нових воїнам і від душі привітати їх. Молоді коти, колись зустрінуті з таким недовір'ям, явно зуміли підкорити серця суворих воїнів Тіней.
- Ржавніца! Валун! Ржавніца! Валун!
Тільки Клокастий не брав участі у спільній радості. Він стояв і, зціпивши зуби, з похмурим несхваленням дивився прямо перед собою. Зате Щербата надривалася в два рази голосніше, за себе і за Клокастого. Вона давно переконалася в тому, що ніяка сила не змусить її друга змінити своє ставлення до нових членів племені, тому їй нічого не залишалося, крім як намагатися згладити його грубість.
- Так що, щодо прогулянки?
- запитав Клокастий, коли церемонія підійшла до кінця і коти розійшлися по своїх справах.
- Може, нам пощастить зловити що-небудь по дорозі.
- Звичайно, - промуркотала Щербата, притискаючись до нього.
- Хоча я не можу обіцяти, що у мене вистачить сил дійти до дуба.
Її рани все ще нили, а лапи помітно ослабли від довгого бездіяльності, але Щербатої пристрасно хотілося вирватися з остогидлої намети цілительки і подихати холодним лісовим повітрям.
- Треба якомога швидше зайнятися твоїми тренуваннями, - заявив Клокастий, коли вони йшли через ліс.
- Щоб під час наступної сутички з воїнами племені Вітру ти змогла як слід проявити себе! Знаєш, я тут обмірковував кілька нових прийомів ...
Щербата з завмиранням серця слухала його розлогі міркування про те, як слід поліпшити її бойову підготовку.
- Ну? Що скажеш?
- запитав Клокастий, помітивши нарешті її мовчання.
- Я ... Я ще не зовсім одужала, - пробурмотіла Щербата, відчайдушно намагаючись відтягнути неминучий розмову.
- Може, через чверть місяця ...
Клокастий зупинився, його вуса грізно затремтіли.
- Воїни повинні завжди залишатися сильними!
- повчально сказав він.
- Ти занадто разнежіться, ось що я тобі скажу! Вся твоя cлабость лише через те, що ти залежалася в гніздечку!
Щербата винувато опустила голову.
- Так, напевно ... Ти прав, Клокастий.
Коли вони повернулися в табір, вона ледь переставляла лапи. Похитуючись, Щербата попленталася в намет цілительки і біля виходу зіткнулася з Полинніцей.
- Сьогодні ніч полулуния, - пояснила цілителька.
- Я йду до місячним Каменю на зустріч з іншими цілителями.
- Сподіваюся, все пройде добре, - сказала Щербата. Вона згадала, що на останньому Раді племен цілитель Грозового племені зачем- то розпитував воїнів про те, як йдуть справи в племені Тіней, і мимоволі запитала себе, чи не стане Гусохвост дошкуляти своїм цікавістю Полинніцу.
- Я впевнена, що все буде чудово, - кивнула Полинніца.
- Щербата, я хотіла попросити тебе залишитися в моїй наметі ще на одну ніч. Завтра можеш повертатися до себе.
- Добре, - кивнула Щербата.
Клокастий потерся носом об її плече.
- Давай поїмо разом?
Вони повечеряли полівкою, а потім Щербата повернулася в своє гніздечко в наметі цілительки. Вона так втомилася, що заснула відразу ж, як тільки лягла, але майже відразу ж прокинулася від безцеремонного стусана в ребра і гучного нявкання. Здається, хтось спіткнувся об неї в темряві.