Двісті дев'яносто один день у відкритому морі! «Ну, взагалі-то не завжди у відкритому морі», - подумки уточнив Трістан, віддаляючись від причалу і згадуючи, що близько двадцяти днів він провів на березі. Якщо вже на те пішло, кожен раз це траплялося недостатньо часто і тривало недостатньо довго, щоб його ноги встигли заново згадати, як слід ходити по суші.
Трістан втомлено посміхнувся. Гаряча ванна, костюм, обід зі свіжого м'яса, приготованого справжнім кухарем, і ліжко, яка не рухається всю ніч ... Ніщо так не вчить людину цінувати прості задоволення сімейного життя, як вічні подорожі. Він був твердо має намір насолодитися цими задоволеннями відразу ж, як тільки доставить вантажну декларацію в офіс своєї компанії.
Пройшовши між готелем і пансіоном, яких не було тут, коли він їхав десять місяців тому, Трістан піднявся дерев'яними сходами «Таунсенд імпорт» з набагато меншим витонченістю, ніж йому хотілося б, і штовхнув двері. Дверний дзвіночок дзенькнув, і йому в обличчя вдарила хвиля тепла.
Клерк стомлено підняв голову від паперів, розкладених на конторки.
- Привіт, Грегорі, - промовив Трістан, з усмішкою дивлячись, як запотівають окуляри молодої людини.
- Добрий день, містер Таунсенд, - відповів той, пересуваючи окуляри на лоб і короткозоро мружачись. - Ласкаво просимо додому. Сподіваюся, плавання пройшло вдало?
Трістан не збирався стомлювати Грегорі подробицями; підійшовши до конторки і вийнявши з кишені куртки декларацію, він не поспішаючи відповів:
- Плавання було довгим, монотонним, але, треба сподіватися, прибутковим. А як ви і компанія жили під час моєї відсутності?
- Я здоровий, а компанія приносить величезний дохід, - відповів Грегорі, протираючи хусточкою скельця окулярів.
- Я звернув увагу на те, що склад майже порожній.
- І по ваших рахунках це теж помітно. - Грегорі повернув окуляри на перенісся, швидко подивився на Трістана, а потім, як зазвичай, перейшов до справ. - Я бачив, як ви заходили в гавань сьогодні вранці. Як завжди, на повних парах. Книга обліку і кореспонденція вже у вас на столі.
Трістан вручив Грегорі декларацію, потім запитав:
- Серед листів є такі, які можна вважати терміновими?
- Там в основному приватні листи, сер - я поклав їх окремої стопкою поверх облікової книги. Є також запити про робочі місця і товари, а ще запрошення від людей, які, схоже, не згадали про те, що ви перебуваєте на іншому кінці світу. Я розклав їх по датах, так щоб найостанніші виявилися зверху.
У Грегорі завжди все було в ідеальному порядку, і він був бездоганно чесний, що цілком влаштовувало його господарів.
- Ти ідеальний службовець, - заявив Трістан і попрямував до дверей в свій кабінет, але раптом зупинився на півдорозі: - Наступні кілька хвилин тобі слід витратити на те, щоб очистити твою конторку.
- Я купив тобі нову в Сінгапурі, - зі сміхом заспокоїв його Трістан. - Різьблене, чудовисько з тикового дерева з перламутровою інкрустацією. Її якраз вивантажували, коли я йшов з причалу, так що скоро твоє нове робоче місце буде тут.
- Величезне спасибі, сер!
Трістан не міг зрозуміти, чи стосується подяку Грегорі до нової конторки або до того факту, що у нього як і раніше є робота, але все одно посміхнувся.
- Не поспішай з подяками, поки чудовисько не опиниться на місці в цілості й схоронності. Купа екзотичних трісок для розпалювання - це не привід ні для радості, ні для подяки. Втім, в Шанхаї я купив складну ширму, яку збирався подарувати міс Шератон. - Трістан знову повернувся до свого кабінету. - Може, ти її оцінюєш більше.
Трістан зупинився і запитально вигнув брову:
- Щодо міс Шератон ... - Грегорі зніяковіло відкашлявся. - Не знаю, як і сказати.
Ого! Це звучало досить загрозливо.
- Але вона ж не померла?
- Ні. - Грегорі просунув палець під накрохмалений комірець і судорожно ковтнув, потім зробив глибокий вдих. - Два місяці тому вона оголосила про заручини з якимось містером Джорджем Бейкером з Сіетла. Кажуть, що його сім'я займається лісопилками.
Тартаками, ось як? Сара завжди високо ставила те, що можна купити за гроші. Добре б, щоб ця сама лісопилка виявилася бездонним джерелом грошей, а інакше у Джорджа немає ні найменшої надії на те, що вона не почне знову виявляти невдоволення з приводу своєї нещасної долі.
- Не можу сказати, що мене страшно здивувало її рішення, - сказав Трістан, щоб хоч якось заспокоїти свого клерка. - Бажаю їм обом щастя.
- Так ви не засмутилися?
- Може, тільки трохи з-за того, що доведеться витрачати час і заводити нові стосунки, а так ... - Трістан знизав плечима. - Коли весілля?
- Через два тижні, в п'ятницю.
Він кивнув, гадаючи, чи знайдеться в пачці листів, що лежать у нього на столі, запрошення на весілля. Не те щоб у нього був намір туди піти: зустрічатися з нареченим йому буде визначено ніяково. І всеж…
- І розпорядись, щоб його доставили з короткою запискою, що виражає мої поздоровлення.
Увійшовши нарешті в кабінет і сівши в шкіряне крісло, Трістан секунду дивився на акуратні стоси паперів, які приготував для нього Грегорі. Ділова кореспонденція була роздрукована і розібрана, про що свідчили короткі замітки Грегорі на кожному листку.
Трістан посміхнувся. Гарного службовця знайти не так-то легко, а такого, який готовий і зайнятися неприємними деталями життя іншого ... Якщо торговий баланс і вполовину такий, як сказав Грегорі, йому точно доведеться підвищити платню.
Погляд Трістана впав на чотири листи, які лежали поверх облікової книги, і його благодушний настрій відразу випарувалося.
Глибоко зітхнувши, він глянув у вікно кабінету на кораблі і сонячні промені, які відіграють на воді затоки, однак його розум відмовлявся покинути минуле і демонстрував йому картини давно минулого часу. Повиті плющем стіни Локвуд-Менор ясним весняним днем були найприємнішою з цих картин, але надто коротким.
Далі йшов потік інших спогадів, вельми неприємних: розбитий фарфор і розкидані срібло, рик батька, шкандибає по темних холодним коридорами ... Батько насилу доповзав до першого майданчика парадних сходів, а потім падав, скочувався назад і лежав на підлозі холу храпящее п'яною купою.
- Господи! - Тристан енергійно труснув головою, потім, повернувшись до реальності, знову зосередив погляд на листах. Те, що лежало зверху, було найсвіжішим.
Перекладаючи листи в зворотному порядку, він легко дізнався почерк мачухи і зціпив зуби, приготувавшись до поганих новин.
З глибоким жалем повідомляю тобі про те, що твій батько і старший брат одночасно відійшли в обійми Творця. Не хочу обтяжувати тебе подробицями цієї трагічної події, поважаючи твою потребу оплакати їх передчасну, хоча і не зовсім несподівану смерть.
Твій брат Джеймс отримає титул, як тільки буде завершено офіційне розслідування. Якщо ти того побажаєш і якщо це прийнято в Америці, ти зможеш взяти титул віконта Стедема.
Ми з Еммаліной переносимо трапилося, як і личить добропорядним членам сім'ї.
З найтеплішими почуттями
«Не зовсім несподівану смерть» ...
У Люсінди безумовно був дар до обтічних формулювань. Трістан зітхнув і перечитав лист ще раз, гадаючи, як саме вони знайшли свій кінець. Однаково імовірним здавалося і те, що обидва напилися до повного очманіння і зробили щось ідіотичне, наприклад, впали з даху ... або напилися до одуріння і в нестямі вбили один одного. Справжня загадка полягала в тому, як їм вдалося залишатися в живих так довго.
Трістан відклав лист в сторону. Люсінда не привела його повернутися в Англію і прийняти титул на рідній землі. Мабуть, не пробачивши йому того, що він втік від неї в найдальший куток Сполучених Штатів.
- З очей геть - з серця геть, і все таке інше, - пробурмотів він, дістаючи з пачки наступний лист. - А ось і благання про повернення додому.
Роздруковуючи лист від Джеймса, Трістан зітхни.
Швидка навігація назад: Ctrl + ←, вперед Ctrl + →
Текст книги представлений виключно в ознайомлювальних цілях.