Олександр Іванович Герцен народився в пам'ятну всім російським "годину 12-го". Шушки, як ласкаво звали його домашні, було трохи більше п'яти місяців, коли Наполеон вступив до Москви. Дитинство Герцена в будинку його батька Івана Олексійовича Яковлєва було наповнене спогадами родичів і знайомих про війну з французами.
У цій атмосфері вперше прокинулися в хлопчика патріотичні почуття, зародився глибокий інтерес до історії Вітчизни. Згодом він не раз підкреслював, що гармати 1812г. розбудили в ньому "думка російського звільнення". Його батьки (І.А. Яковлєв, Генрієтта Луїза Гааг) жили в "невінчаний шлюбі".
Дитячі роки Саші Герцена не можна назвати щасливими, а тим більше безтурботними. Він скоро зрозумів своє становище "незаконнонародженого". І.А. Яковлєв дав йому прізвище Герцен - від німецького слова "Herz", тобто серце, бажаючи цим підкреслити, що Саша - "дитя серця".
Саша захоплювався історією і російської словесністю, дивно швидко навчився говорити і писати по-французьки.
У 1829г. незважаючи на опір батька, який бажав, щоб Олександр зробив кар'єру дипломата або військового, Герцен вступив на фізико-математичне відділення Московського університету. В університеті студенти збиралися в кружки друзів і однодумців. У 1831р. такий гурток склався навколо Герцена і Огарьова. Найчастіше юнаки збиралися в будинку Огарьова, там вони обговорювали політичні проблеми, співали пісні Беранже, читали вірші Пушкіна і Рилєєва. Поступово вони перейшли до вивчення праць соціаліста Сен-Симона. У 1834г. Герцена, Огарьова, Сатіна і Лахтін заарештували за "Делу про осіб, які співали в Москві пасквільні пісні". Герцен був арештований і дев'ять місяців провів у в'язниці, після чого був засланий у Пермську губернію, звідки через два тижні його перевели в Вятку. У В'ятці Герцен багато писав, шукав свій літературний стиль і проблематику творів.
У травні 1838г. Герцен одружився на давно коханої кузини Наталії Олександрівні Захар'їна. Після слідували різні переїзди і державна служба.
Далі Герцен вступив в підтримку Польського повстання 1863-1864гг. за це його колишні друзі звинуватили в антипатріотизмі. В останні роки життя Герцен розійшовся з Бакуніним і навіть з Огарьовим в принциповій оцінці перспектив революційного руху в Росії. Він перестав вірити в успіх російської революції. У 1865р. Герцен переїхав до Женеви, де майже не підтримував відносин з іншими російськими емігрантами.
Герцен сформулював програму російської общинного соціалізму. Тим самим він заклав основи теорії соціалізму в Росії. Його називають предтечею народництва.