Під час представлення комедії ляльки впізнають Буратіно
Буратіно сів у першому ряду і захоплено дивився на опущену завісу.
На ній були намальовані маленькі танцюристи, дівчата в чорних масках, страшні бородані у ковпаках з зірками, сонце, схоже на млинець з носом і очима, і інші цікаві картинки.
Три рази вдарили в дзвін, і завіса піднялася.
На маленькій сцені стояли зелені картонні дерева. Над ними висів ліхтар, як повний місяць і відбивався у шматку дзеркала, на якому плавали два лебедя, зроблені з вати, з золотими дзьобами.
Через картонного дерева вийшов маленький чоловічок в білій сорочці з довгими рукавами.
Його обличчя було присипане пудрою, білою, як зубний порошок.
Він вклонився шановній публіці і сказав сумно:
- Здрастуйте, мене звуть П'єро ... Зараз ми розіграємо перед вами комедію під назвою «Дівчинка з блакитним волоссям, або Тридцять три потиличника». Мене будуть бити палицею, давати ляпаси і запотиличники. Це дуже смішна комедія ...
Через іншого картонного дерева вийшов ще один чоловічок, весь в клітинку, як шахівниця. Він вклонився шановній публіці.
- Здрастуйте, я - Арлекін!
Після цього повернувся до П'єро і відпустив дві ляпаси, такі дзвінкі, що у того з щік посипалася пудра.
- Ти чого хникаєш, дурнику?
- Я сумний тому, що я хочу одружитися, - відповів Пьєро.
- А чому ти не одружився?
- Тому що моя наречена від мене втекла ...
- Ха-ха-ха, - покотився зі сміху Арлекін, - бачили дурника.
Він схопив палицю і став лупцювати ним Пьєро.
- Як звуть твою наречену?
- А ти не будеш більше битися?
- Ну ні, я ще тільки почав.
- В такому разі її звуть Мальвіна, або дівчинка з блакитними волоссям.
- Ха-ха-ха! - знову покотився Арлекін і Пьєро три потиличника. - Послухайте, шановна публіка ... Та хіба бувають дівчата з блакитними косами?
Але тут він, повернувшись до публіки, раптом побачив на першій лавці дерев'яного хлопчика з ротом до вух, з довгим носом, в ковпачку з пензликом ...
- Дивіться, це Буратіно! - вигукнув Арлекін, вказуючи на нього пальцем.
- Живий Буратіно! - заволав Пьєро, махаючи довгими рукавами.
Через картонних дерев почали вибігати різні ляльки - дівчата у чорних масках, страшні бородані в ковпаках, пухнасті песики з ґудзиками замість очей, горбуни з носами, як огірок ...
Всі вони підбігли до запалених свічок, що стояли вздовж краю сцени і, вдивляючись ряди, загомоніли:
- Це Буратіно! Це Буратіно! До нас, до нас, веселий плутішка Буратіно!
Тоді він скочив з лавки на суфлёрскую будку, а з неї на сцену.
Ляльки схопили його, почали обнімати, цілувати, щипати ... Потім вони всі разом заспівали «Польку»:
Пташка польку танцювала
На майдані в ранній час.
Ніс ліворуч, хвіст праворуч, -
Це полька Барабас.
Два жука - на барабані,
Дует жаба в контрабас.
Ніс ліворуч, хвіст праворуч, -
Це полька Карабас.
Пташка польку танцювала,
Тому що весела.
Ніс ліворуч, хвіст праворуч, -
Полька всіх нас завела ...
Глядачі були зворушені. Одна молода матуся навіть розплакалася. Один пожежник аж ридма.
Тільки хлопчаки на задніх лавках сердилися і тупотіли ногами:
- Досить телячих ніжностей, не маленькі, продовжуйте виставу!
Почувши весь цей шум, через сцени висунувся чоловік, такий огидний на вигляд, що можна було оклякнути від жаху при одному погляді на нього.
Густа нечесаним борода його волочилася по підлозі, вирячені очі оберталися, величезний рот брязкотів зубами, ніби це була не людина, а крокодил. У руці він тримав семихвостого батіг.
Це був господар лялькового театру, доктор лялькових наук, професор Карабас Барабас.
- Га-га-га, гу-гу-гу! - заревів він на Буратіно. - Так це ти перешкодив грати мою чудову комедію?
Він схопив Буратіно, відніс у комору театру і почепив на цвях. Повернувшись, пригрозив лялькам семихвостим батогом, щоб вони продовжували виставу.
Ляльки абияк закінчили грати комедію, завіса опустилася, глядачі розійшлися.
Доктор лялькових наук, професор Карабас Барабас пішов на кухню вечеряти.
Засунувши кінець бороди в кишеню, щоб не заважала, він сів перед вогнищем, де на рожні смажився цілий кролик і два курчати.
Обслинивши пальці, він торкнувся страви, і воно здалося йому сирим.
В осередку було мало дров. Тоді він три рази плеснув у долоні. Вбігли Арлекін і П'єро.
- Принесіть-но мені цього неробу Буратіно, - сказав професор Карабас Барабас. - Він зроблений з сухого дерева, я його кину в огонь, моє вечеря швидко зготується.
Арлекін і П'єро впали на коліна, благаючи пощадити бідного Буратіно.
- А де моя батіг? - закричав Карабас Барабас.
Тоді вони, ридаючи, пішли в комору, зняли з цвяха Буратіно і притягнули на кухню.