В цілому вони близькі до причин прямих зарубіжних інвестицій з поправкою на те, що в результаті здійснення портфельних інвестицій інвестор не набуває права контролю за підприємством, в яке вкладено капітал. Однак в той же час ліквідність портфельних 'інвестицій, тобто здатність швидко перетворити цінні папери в готівкову валюту, значно вище, ніж у прямих інвестицій. Головна причина здійснення портфельних інвестицій - прагнення розмістити капітал в тій країні і в таких цінних паперах, в яких він буде приносити максимальний прибуток при допустимому рівні ризику. У даному разі портфельні інвестиції розглядаються як засіб захисту грошей від інфляції та отримання спекулятивного доходу. При цьому ні галузі, ні типи цінних паперів, в які здійснюються інвестиції, особливого значення не мають, якщо вони дають бажаний дохід за рахунок зростання курсової вартості і виплачуваних дивідендів.
Зустрічні міжнародні потоки портфельних інвестицій пояснюються можливістю диверсифікувати ризик. Звичайно чим вище прибутковість тих чи інших цінних паперів, тим вище ризик, пов'язаний з їх придбанням. Для скорочення рівня ризику портфельних інвестицій може бути використано міжнародне інвестування. Припустимо, що акції компанії А в країні I і акції компанії В країні II дають в середньому 30% прибутку. Однак з однаковою ймовірністю акції А можуть дати дохід від 20 до 40%, а акції В - від 10 до 50%. Очевидно, що оскільки розкид значення доходу для акцій В значно більше, то інвестиції в них більш ризиковані в порівнянні з акціями А. Теорія інвестиційного портфеля каже, що доходи за різними акціями мають зворотну залежність з плином часу і заданий дохід може бути отриманий при зниженому рівні ризику або підвищений дохід - при заданому рівні ризику. Тому якщо портфельні інвестори з країни I куплять акції В, а портфельні інвестори з країни II куплять акції А, то і для тих і для інших виникає можливість зменшити ризик і збільшити дохід.