Під системою трудового права розуміється єдність інтегрованих правових норм про працю та їх науково-обгрунтоване впорядкування по правових інститутах. Внутрішня структура трудового права традиційно для систем інших галузей права і складається із Загальної, Особливої та Спеціальної частин.
Загальна частина представлена правовими нормами, що визначають:
1. завдання та предмет правового регулювання;
2. галузеві принципи;
3. суб'єктів і їх правовий статус в сфері трудових відносин;
4. джерела права та сферу їх дії;
5. загальні положення, які стосуються усіх правових інститутів галузі права.
В даний час Особливу частину трудового права утворюють норми:
I. Регулюючі власне трудові відносини і об'єднані в наступні правові інститути:
1. трудовий договір (контракт);
2. робочий час і час відпочинку;
4. гарантії і компенсації за працю;
6. особливості праці жінок, молоді, працівників із сімейними обов'язками та інвалідів;
II. регулюють інші взаємопов'язані з трудовими відносини і складові такі правові інститути:
1. працевлаштування громадян;
2. дисципліна праці;
3. професійне навчання безпосередньо на підприємстві;
4. відповідальність сторін трудового договору за заподіяну один одному шкоди;
5. трудові спори;
6. пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням в освітніх установах;
7. нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства та норм з охорони праці.
До Спеціальної частини трудового права належать міжнародно-правові норми, що регулюють трудові відносини.
Загальна і Особлива частини трудового права знаходяться в стадії реформування, оскільки повністю не охоплюють правовим регулюванням всі виниклі в період переходу до ринку і створення багатоукладної економіки суспільні відносини, які стосуються предмета цієї галузі права.