ОСТАННІ ВІДГУКИ ПРО КНИГАХ
Приголомшлива книга. Не сподобається тільки нацистам.
Прочитав всі його книги! Велика людина, кардинально змінив моє життя.
КОРИСНА КНИГА. Шкода, що мало в Росії тих, хто прочитав.
ВИПАДКОВЕ ТВІР
Не потрібно слів. Ти все зрозумієш сама,
Коли захід у твої загляне вікна,
Коли в холодному сутінках зима
Раптом ранить серце пам'яттю жорстокою.
Ти сховаєшся під покровом хмар,
Де зцілюють навіть прокажених.
Але мертва листя, як помста Богів,
Як привид промайне в ночах безсонних.
Поховати б стару печаль. >>
Хочете щоб ваш твір або ваш улюблений віршик з'явилися тут? додайте його!
Анотація: Останній роман знаменитого англійського письменника Вільяма Сомерсета Моема (1874-1865) «Каталіна», написаний в 1947 році, розповідає про дівчину-каліку, яка після дивовижної зустрічі з таємничою незнайомкою отримала зцілення і знайшла радість життя. Однак героїні потрібно ще подолати безліч небезпечних перешкод, перш ніж доля подарувала їй щастя і спокій.
У каплиці церкви, що примикає до монастиря кармеліток, перед образом святої діви гаряче молилася дівчина-каліка. Нарешті, спершись об милицю, вона піднялася з колін і зашкутильгав до виходу. Після прохолоди і напівтемряви церкви яскраве сонячне світло на мить засліпив її. Вона зупинилася і оглянула порожню площу. Закриті жалюзі на вікнах будинків. Повна тиша. Всі пішли зустрічати гостей, і не чулося навіть гавкоту собак. Здавалося, місто вимерло. Погляд дівчини зупинився на двоповерховому будиночку, затиснутому між іншими будинками, і вона безнадійно зітхнула. Її мати і дядько Домінго, що жив разом з ними, також пішли зустрічати єпископа і обіцяли повернутися лише після бою биків. Дівчина відчула себе зовсім самотньою і глибоко нещасною. Додому йти не хотілося, вона присіла на верхню сходинку сходів, що ведуть від дверей церкви на площу, мощення кам'яними плитами, поклала поруч милицю і заплакала. А потім, скрушно горем, несподівано впала обличчям вниз і розридалася. При цьому вона зачепила милицю, і той загримів по вузьких і крутих сходинках. Це було останньою краплею. Тепер вона мала повзти вниз, тягнучи паралізовану праву ногу, так як пересуватися без милиці вона не могла. І дівчина продовжувала невтішно ридати. Раптово вона почула лагідний голос:
- Чому ти плачеш, дитя? Здригнувшись, вона здивовано підняла голову, так як не чула наближаються кроків. Поруч стояла жінка в довгому, до п'ят, синьому плащі. Здавалося, вона тільки що з'явилася з церкви, але дівчина сама вийшла звідти і знала, що, крім неї, там нікого не було. Незнайомка відкинула капюшон, і дівчина вирішила, що та дійсно вийшла з церкви, адже жінкам заборонялося перебувати в будинку бога з непокритою головою. Молода, мабуть, зависока для іспанки, жодної зморшки під темними очима, гладка, ніжна шкіра, волосся, розділені посередині на прямий проділ, ззаду перехоплені простий стрічкою. Тонкі риси обличчя і добрий погляд.
У тексті попалася гарна цитата? Додайте її в колекцію цитат!