Головними суб'єктами страхового ринку є страховики, страхувальники та страхові посередники. Кожен з них виконує свою функцію, має свою специфіку і механізм реалізації економічних інтересів.
Страхувальниками є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також ті, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.
В окремих випадках, визначених законодавством України, страховиками вважаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування".
Страховика створюють в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.
Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та заноситься до Реєстру.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, встановлено в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1500000 євро за валютним обмінним курсом валюти України. Статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, але не більше 25% від загального розміру статутного фонду. Заборонено використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів, якщо вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання вимог законодавства. Наприклад, страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, не має права займатися іншими видами страхування.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Ліцензію видають на здійснення окремого виду страхування, вона одночасно дає право на проведення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестрахувальник) України має право приймати ризики перестрахування лише тих видів добровільного та обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію.
Висновок страховиком України (цедентом, перестрахувальником) договорів перестрахування з перестраховиками (страховиками, страховими брокерами) - нерезидентами, в тому числі з тими, які мають свої представництва в Україні, дозволено у випадках, передбачених нормативно-правовими актами України.
Страховик зобов'язаний прийняти та зареєструвати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України правила страхування, які відповідають вимогам ст. 17 Закону України "Про страхування". Ліцензії на обов'язкові види страхування видають відповідно до особливих умов ліцензування, установлених Кабінетом Міністрів України. Ліцензію на конкретний вид обов'язкового страхування видають, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше двох років, якщо інше не передбачено законодавством України (під досвідом не менше двох років слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). Для підтвердження цих вимог надають відповідні копії договорів страхування.
Страховик зобов'язаний дотримуватись обов'язків, визначених ст. 20 Закону України "Про страхування".
Страхові виплати страховик проводить в порядку і на умовах, визначених ст. 25 Закону України "Про страхування".
Страховик зобов'язаний на підставі ведення журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування формувати резерв збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків) і забезпечувати його ліквідне розміщення.
Страховик зобов'язаний дотримуватися умов забезпечення платоспроможності відповідно до вимог ст. З Закону України "Про страхування" і нормативно-правових актів, які встановлюють відповідні вимоги.
- Формувати, враховувати і розміщувати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених ст. 31 Закону України "Про страхування" і відповідними нормативно-правовими актами. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% від суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування;
- Вести бухгалтерський облік, формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 31 і 33 Закону України "Про страхування";
- Проводити аудиторську перевірку та оприлюднювати публічну бухгалтерську звітність відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про страхування" та інших нормативно-правових актів.
При здійсненні діяльності з обов'язкових видів страхування страховик зобов'язаний:
- Утворювати централізовані страхові резервні фонди згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів;
- Дотримуватися порядок і правила їх проведення, застосовувати форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику акту-арних розрахунків, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Страховик має право розпочати страхову діяльність у разі, якщо:
- Облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
- Внутрішні правила страховика відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
- Професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами.
Страховик, на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів, зобов'язаний ідентифікувати осіб, які здійснюють фінансові операції, відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу.
Страховик зобов'язаний встановити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначити працівника, відповідального за його проведення. Відповідальний працівник зобов'язаний:
- Бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівнику страховика;
- Не рідше одного разу на місяць інформувати керівника страховика про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були прийняті.
Страхувальниками вважають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати права і обов'язки страхувальника за договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.
- Своєчасно вносити страхові платежі;
- Укладаючи договір страхування, надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
- Повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;
- Вживати заходів для запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
- Повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.
У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які отримали це майно. Страховик або будь-який із спадкоємців має право на переукладання договору страхування.
В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.
У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.
Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи в результаті реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.
У разі визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним, його права та обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з моменту втрати ним дієздатності. У разі визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним, він виконує свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.
Основними страховими посередниками на страховому ринку України є страхові агенти, страхові (перестрахові) брокери.
Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, що діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Страхові брокери - це громадяни або юридичні особи, зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і виконують посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.
Брокерська діяльність - це професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультування, надання допомоги в розробці умов договору страхування, пошук страховиків, що відповідають вимогам страхувальника, ведення переговорів та укладання договорів страхування за дорученням страхувальника, проведення розрахунків за договорами страхування, підготовка документів для врегулювання в опитування про збитки в разі настання страхового випадку.
Якщо договір страхування укладається при посередництві страхового агента, то суб'єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватися таких вимог:
- Страховий агент, який одержує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу;
- Страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів;
- У разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин, страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.
Страховий брокер при проведенні страхової посередницької діяльності зобов'язаний:
- Забезпечити укладення договору страхування на найвигід-них для страхувальника умовах відповідно до брокерської угоди із страховиком, який має стійке фінансове становище;
- Володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування на умовах страхувальника, в тому числі про наявність у страховика ліцензії на провадження відповідного виду страхування, розміри страхових тарифів та умови страхування, які пропонує страховик, рівень його платоспроможності, а також надавати цю інформацію страхувальнику на його прохання .
До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження:
- Страховий брокер не може здійснювати інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку;
- Страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35% від загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, уклав цей брокер протягом року;
- З метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера-юридичної особи розмір отримуваних ним страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного фонду страхового брокера.
Перестрахувальні брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.