Рання діагностика і спеціальна система занять з дитиною дозволить зменшити наслідки цього недоліку у дитини і його впливу на подальше життя. «Послідовність у розвитку мови у глухонімого, - каже Н.A. Pay, засновниця першого дитячого садка для глухонімих в Росії, - повинна бути зліпком з розвитку мовлення нормального дитини. Стадії, етапи розвитку мови повинні бути одні й ті ж, що і у здорових дітей; різниця буде тільки в засобах, способах і часу - глухонімий дитина в стані буде говорити в 3 - 4 роки, що нормальний говорить вже на першому році свого життя ». (6)
Мета роботи: охарактеризувати особливості педагогічної роботи з дітьми, що страждають глухонімота.
1. Дати поняття терміну «глухонімі діти».
2. Відзначити причини розвитку глухонімоти
3. Показати особливості розвитку напряму в педагогіці по роботі з дітьми, що страждають глухонімота, в СРСР і Росії.
4. Відзначити особливості системи дошкільної і шкільної освіти в спеціальних установах для глухонімих дітей.
5. Зробити висновки
Поняття терміна «глухонімота». Розвиток мови в онтогенезі і причини глухонімоти
Глухонімота - вроджена чи набута в ранньому дитячому віці глухота і обумовлене нею відсутність мови. (3)
Розвиток мови в нормі відбувається на основі слухового сприйняття мови оточуючих і наслідування їй. Якщо дитина народжується глухим або втрачає слух у віці до 1 року, то він позбавляється можливості оволодіти мовою без спеціальних прийомів навчання. Нерідко і при більш пізньому виникненні глухоти (у віці 2-3 років) мова, вже розвинулася в тій чи іншій мірі, але недостатньо зміцніла, втрачається, якщо не вжити спеціальних заходів для її збереження і розвитку. (4)
Причини і профілактика глухонімоти
Причиною глухонімоти можуть бути будь-які вади розвитку органу слуху і перенесені в ранньому дитинстві захворювання, що призводять до глухоти. Будь-яких патологічних змін в мовному апараті у глухонімих зазвичай не спостерігається. Розпізнавання глухонімоти зводиться до визначення зв'язку між відсутністю мови і порушенням слуху. У дорослих і дітей старшого віку це не становить труднощі. Діагноз глухонімоти у маленьких дітей утруднений. Відсутність слуху у дітей грудного та молодшого дошкільного віку часто залишається непоміченим, а приводом до звернення за допомогою є зазвичай затримка в розвитку мови або розпад мови, що вже почала формуватися. У цих випадках отдифференцировать глухонімоти від мовних порушень при нормальному слуху нерідко складно.
Оскільки глухонімота є, як правило, результатом вродженого недорозвинення органу слуху або патологічних процесів призвели до загибелі його нервових елементів, прогноз щодо відновлення слуху слід вважати несприятливим. (5)
Профілактика глухонімоти включається в попередженні і усуненні причин, що викликають вроджену глухоту і розвиток глухоти в ранньому дитячому віці, а також у подоланні її наслідків шляхом спеціального виховання і навчання дітей, позбавлених слуху. (4)
Таким чином, в онтогенезі дитини можливо прояв глухоти до того як він навчиться говорити і після. Відповідно до цього в педагогіці повинні застосовуватися різні методики по роботі з такими дітьми.